"Я буду крізь сльози сміятись": 25 лютого народилася Леся Українка
25 лютого 1871 року народилася
Леся Українка. Щороку в цю дату ми згадуємо талановиту поетесу, чий внесок в
українську літературу неможливо оцінити. На її творах виросло не одне покоління
українців, а її вірші настільки актуальні, ніби написані сьогодні.
У творчій спадщині Лесі Українки
- патріотична та любовна лірика, драми, поеми, збірки українського фольклору,
публіцистичні твори. Леся не тільки писала власні твори, але й займалася
колекціонуванням і збереженням творів народної творчості. У день народження
Лесі Українки розповідаємо біографію поетеси та згадуємо пронизливі твори.
Біографія Лесі Українки
Справжнє ім'я Лесі Українки –
Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині
дворян у Новограді-Волинському Житомирської області (у цьому ж місті народився
Валерій Залужний). Її мамою була письменниця Олена Пчілка, а батьком – дворянин
та меценат Петро Косач.
У сім'ї, окрім Лариси, було ще 5
дітей. Косачі були творчими та добре освіченими людьми, любили літературу та
мистецтво. Вони часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти, а також
забезпечили дітям гарну освіту. Все це вплинуло на художні смаки юної Лесі.
У дитячі роки Леся часто
переїжджала з сім'єю в різні міста і вчилася у приватних вчителів. Свій перший
вірш "Надія" написала в 9 років.
Дівчинка вивчала грецьку, французьку, німецьку мови та латину, вчилася
вишивати та малювати, багато писала та читала.
У 1881 році у віці 10 років Леся
сильно захворіла після купання на Водохрещу. У неї розвинувся туберкульоз і
почалися болі в руках та ногах. Після цього поетеса до кінця життя мучилася
через слабке здоров'я та часті хвороби.
1884 року Лариса Косач бере собі
псевдонім Леся Українка та вперше публікує свої вірші у львівському журналі
"Зоря".
З 20-річного віку багато подорожувала та знайомилася з
відомими письменниками. Через багаторічну тяжку хворобу Леся була змушена
виїжджати на курортне лікування до різних країн, а враження від поїздок
відображала у творчості. Хоч Леся постійно хворіла, але ніколи не дозволяла
шкодувати себе і не скаржилася на долю.
1897 року під час лікування в Ялті Леся Українка
познайомилася зі смертельно хворим молодим політиком Сергієм Мержинським. Його
часто називають першим коханим Лесі, хоча сама поетеса називала їхні стосунки
дружбою. У 1901 році Сергій помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один
із найкращих своїх творів - драму "Одержима", написану за одну ніч
біля ліжка вмираючого.
1898 року Лариса познайомилася з дуже молодим фольклористом
Климентом Квіткою, студентом КНУ. Знайомство переросло у кохання, і в 1907 році
пара одружилася. У шлюбі Леся та Климент разом складали збірку фольклору,
їздили до етнографічних експедицій.
Ще однією важливою людиною для Лесі Українки була
письменниця Ольга Кобилянська. Вони познайомилися у 1899 році і стали
найкращими подругами.
Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому
багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці
42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. Її чоловік Климент після смерті
дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.