Книжкова виставка «Україна: шлях до свободи крізь віки», оформлена в шкільній бібліотеці відображає історичний шлях українців до усвідомлення і становлення себе як великої Нації.
Тут представлені книги відомих авторів про героїчний шлях нашого народу до державності і велику людську жертовність козаків, Героїв Крут, упівців, що боролись і віддали своє життя за рідну землю.
24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державо творення в Україні, Верховна Рада Української Республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави. З того часу весь український народ відзначає державне свято - День Незалежності.
З національним святом українського народу —
Днем незалежності — ми щиро вас вітаємо!
Добробуту, щастя, радості, натхнення,
Добра, здоров'я й злагоди зичимо.
Нехай це свято вам наснаги додає,
В майбутнє краще доля стежку прокладе.
На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України 23 серпня в Україні відзначається державне свято – День Державного Прапора України.
Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.
Відомо, що синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
Нині український національний синьо-жовтий прапор є державним прапором України. Впродовж історичних звершень він ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу. Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапору. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.
Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
З годин далеких відгомін іде
Про прадідів відвагу, мужність, славу.
Наш прапор житнім золотом цвіте;
Він – символ незалежної держави.
Знамення сяє сонцем золотим,
Небесною виблискує блакиттю…
З ним добували все, що є святим;
І нас із ним нікому не скорити!
9 серпня виповнюється 200 років від дня народження українського громадсько-політичного і культурного діяча, поета і перекладача, члена Кирило-Мефодіївського братства Навроцького Олександра Олександровича (1823 – 1892).
Брати надали допомогу в здобутті освіти хлопця. Початкову освіту він здобув у Золотоніському повітовому училищі, а потім опановував знання у класичній гімназії в Полтаві. Навроцький був одним із найкращих учнів гімназії: жадібний до знань, допитливий, надзвичайно працелюбний і відповідальний у виконанні домашніх завдань.
Справді доленосними стали роки навчання майбутнього літератора і бунтаря на філологічному факультеті (історико-філософський відділ) Київського університету св.Володимира.
З юності Навроцький, за його власним визнанням, мав нахил до римування і зберіг його до кінця днів своїх. Крім віршування Навроцький самовіддано гриз граніт науки, а згодом потрапив під вплив свого двоюрідного брата Миколи Гулака, який відзначався доволі радикальними поглядами і передав їх юнакові.
Дізнавшись про опозиційні твори Тараса Шевченка, Олександр повністю сприйняв його антикріпосницькі та антитоталітарні погляди. Кобзар дуже швидко заволодів його єством, став кумиром. Він надзвичайно активно пропагував позацензурні поезії великого поета-демократа серед студентського загалу.
Коли Навроцький дізнався про створення опозиційного Кирило-Мефодіївського товариства, то, не вагаючись ані хвилини, вступив до нього, адже безапеляційно поділяв погляди його учасників. Захоплений програмою товариства, її прогресивним духом і ідеями, Олександр наполегливо вивчав мови, історію, збирав етнографічні матеріали.
Весною 1847 року Олександр закінчив університет, приїхав до Полтави шукати роботу. Тут був заарештований у справі про причетність до Кирило-Мефодіївського братства та відправлений негайно у Санкт-Петербург.
Він утримувався в особливій камері, не раз піддавався допитам і очним ставкам. На допитах молодий опозиціонер виявив велику мужність і несхитність, він не виказав жодних таємниць товариства, рішуче відмовився свідчити проти будь-кого із соратників, не говорячи вже про свого кумира Шевченка. Він зізнався тільки в тому, що читав вірш Т. Шевченка «Сон», а решту звинувачень відкинув.
Після слідства Навроцького відправили у Вятську в’язницю на шість місяців, а потім на заслання в Єлабузький повіт, де він був писарем у земському суді.
В’язниця та заслання підірвали здоров’я Навроцького, і він захворів на сухоти. Може б і скінчилося тоді його ще молоде життя, якби не клопотання за нього перед владою княгині Варвари Репніної, Олександра Капніста та матері.
1853 року його було звільнено від поліційного нагляду. До 1858 року Навроцький служив у Петербурзі, потім у Дагестані, Новочеркаську, Миколаєві, Єревані, Темір-Хан-Шурі, де він провів значну частину своєї служби. Дослужився до рангу статського радника, одружився, мав родину.
Близько трьох десятиліть Навроцький провів на Кавказі, де і проявився його оригінальний перекладацький талант. Він переклав українською мовою майже 140 творів класиків світової літератури, серед яких – Байрон, Бернс, Шеллі, Беранже, Гейне, Гете, а також «Іліада» і «Одіссея» Гомера, першим здійснив український переклад поеми «Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі (за Навроцьким – «Одягнений у барсове хутро», що відповідає грузинському оригіналу).
Більшість віршів Навроцького, які збереглися, як перекладних, так і оригінальних, написані українською мовою. Жорстокими обставинами він був відірваний від рідних місць, але служив рідній Україні, як міг. Лейтмотивом поетичної творчості стала туга за Україною, вболівання за її підневільну долю.
28 липня — День української державності
Сьогодні в Україні три свята — День української державності, День хрещення Русі-України і День пам’яті Володимира Великого.
У 2023 році ці свята відзначаються 28 липня. А вже наступного року, з огляду на перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар, — 15 липня.
День української державності - це можливість для кожного з нас згадати історію своєї країни, повну боротьбу за незалежність, єдність та щасливе життя. Цінуємо те, за що боролися наші предки, пам’ятаємо всіх, хто загинув у цій боротьбі, будуємо майбутнє, в якому нам самим хотілося б жити. Кожного українця - з його святом, з Днем української державності!
Родина – що може бути важливішим від сімейного вогнища, де ти можеш розслабитися, відпочити, а також отримати душевну рівновагу. Родина – це найближчі тобі люди, які завжди готові допомогти, підтримати у скрутну хвилину. Тільки з членами своєї родини ти можеш розділити свої радощі, досягнення, а також невдачі та важкі моменти життя. Саме тому День родини, що святкується в Україні щорічно 8 липня, є надзвичайно важливим для кожного з нас. Інколи буває, що ми забуваємо про важливість родинного вогнища, перестаємо цінувати одне одного, мета ж цього свята знову згуртувати членів родини.
Конституція України – головний нормативно-правовий акт держави, яким закріплено основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, регулює відносини між державою та суспільством, гарантує права і свободи людини.
Конституція України – наш моральний орієнтир.
Сьогодні, в умовах повномасштабного російського вторгнення і численних злочинів окупантів, усі ми по новому оцінюємо значення цінностей, закладених у Конституції України. Основний Закон є ядром консолідації Українського народу.
Незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу ми вкотре відстоюємо у збройній боротьбі проти московської агресії. Московська влада робила і робить спроби присвоїти українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, майбутнє.
Українська Конституція – реальна, а не декларативна. Натомість для рашистського режиму, як і його попередника комуністичного тоталітаризму, написане у їхній конституції залишається декларацією. Це жодним чином не захищає ні власних громадян від обмеження їхніх прав, ні інші народи від злочинів агресії.
Історично конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення на найвищому рівні таких цінностей Українського народу, як демократія, верховенство права, рівність громадян, незалежність і територіальна цілісність своєї держави та європейський цивілізаційний вибір.
Нам це вдалося, і нині Україна – незалежна сучасна європейська держава. Положення щодо стратегічного курсу нашої країни на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі й Організації Північноатлантичного договору нині закріплено в Основному Законі.
Від імені Українського народу та, виражаючи його суверенну волю, 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України, в якій, зокрема, захист України, незалежності та територіальної цілісності України, повага до її державних символів визначено обов’язком кожного громадянина.
Сьогодні громадяни України, які чинять спротив російському вторгненню, виконують конституційний обов’язок. Ми успішно протистоїмо агресору, що зневажає юридичні норми, міжнародне право. За підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, за якою послідує притягнення до відповідальності держави-терориста.
105 років з дня народження В.О.Сухомлинського
На захід "Стежками добра з Василем Сухомлинським" завітали учні 4-Б класу та їх класний керівник Пясецька М.С.. Діти знайомилися з оповіданнями Василя Олександровича, активно брали участь у виконанні різноманітних завдань, під час яких проявили свою винахідливість, спритність, творчість.
Захід було спрямовано на формування найкращих людських рис (бажання творити красу та добро, поважати старших, піклуватися про ближніх, любити рідну землю).
105 років з дня народження В.О.Сухомлинського.
"Золоті розсипи мудрості" - саме так називався захід на який завітали учні 4-А класу. Під час заходу діти дізналися багато цікавої інформації про життєвий шлях видатного педагога, ознайомилися з його мудрими порадами та переглянули виставку книг з його творами.
Міжнародний день захисту дітей
Щороку в перший день літа, 1 червня, у всьому світі святкується Міжнародний день захисту дітей. Рішення про створення такого свята було прийнято під час сесії Міжнародної демократичної федерації жінок 1949 року в Парижі. Заснування такого дня ініціювали через те, що в багатьох країнах світу залишилося чимало дітей без батьків та даху над головою після Другої світової війни.
Вперше Міжнародний день захисту дітей відсвяткували в 50 країнах вже наступного 1950 року. Відтоді подія стала однією з наймасштабніших у всьому світі. Головна мета свята - привернути увагу громадськості, урядових установ та організацій до проблем, що спрямовані на реалізацію різноманітних заходів для забезпечення добробуту дітей в світі.
Існує навіть окремий символ цього дня - зелений прапор, на якому зображена планета Земля, а довкола неї - фігурки дітей різних рас та національностей.
