День Землі 2023 - дата і традиції

Щорічно свято відзначається 22 квітня, а дата обрана не просто так. Відомо, що в 1969 році в Каліфорнії стався витік нафти і кілька мільйонів рідини опинилися в океані. В результаті величезна кількість представників морської фауни загинули, а сама катастрофа помітно вплинула на економіку США.

Через рік, 22 квітня 1970 року, сенатор штату закликав американців взяти участь в екологічній акції за захист навколишнього середовища. Кілька років День Землі був національним святом, а потім став міжнародним. У 2009 році ООН офіційно оголосила 22 квітня Міжнародним Днем Матері-Землі.

Протягом багатьох років по всьому світу в цей день люди висаджують дерева, виходять на мирні акції, прибирають в парках і скверах, очищають річки і пляжі від сміття. 

Коли звучить Колокол Миру

Найцікавіша і важлива традиція 22 квітня - дзвін у Колокол Миру. Таких пам'ятників кілька і встановлені вони в різних містах.

Ідея встановлення першого колоколу належить японцеві Тіедзі Накагава, який особисто пережив бомбардування Хіросіми. Він особисто придумав сплав, з якого зроблений історичний пам'ятник - монети, зібрані в 104-х країнах, і металобрухт з Хіросіми. Колокол звучить в День Землі і в День початку війни (1 вересня), нагадуючи людям про жахи, які відбувалися з людством. 

На пам'ятнику можна побачити напис: "Хай живе загальний мир у всьому світі", як нагадування про те, до чого кожен з нас повинен прагнути в результаті.

 

 

Великдень – найвеличніше свято українців

Серед традиційних свят в українській культурі є свято Великодня. Воно вважається найсвітлішим, найважливішим святом весни й пов’язують його з Воскресінням Христовим, яке розкриває радість перемоги Божого Сина над смертю й вічним забуттям. У Воскресінні християни вбачають підтвердження життя після смерті, що і є основним змістом святкування. Українці ретельно готуються до цього дня. Великодень нині символізує загальне відродження й оновлення. Проте чи задумувались ми, чому це свято має назви Пасха чи Великдень?

Пасха – свято дуже давнє. Українці відзначали його ще задовго до встановлення християнства в Київській Русі, і називалося воно «Великий День». День весняної перемоги над зимою, світла над темрявою, торжества життя над смертю. Також наші предки пов’язували це свято з весняними польовими роботами. Зазвичай пекли великодні «бабки» та прикрашали різноманітними способами яйця, які ми знаємо сьогодні як паски, писанки і крашанки.

Слово «Пасха» походить від назви старозавітного свята песах, яке іудеї пов’язували зі звільненням їх від рабства в Єгипті, і було це задовго до народження Христа. Що стосується самого слова «пасха», то в перекладі зі староєврейського воно означає «позбавлення», або «проходження». Християни вклали в це свято інший сенс та поєднали Великдень із Воскресінням Сина Божого, повстання його з мертвих.

Святкування Великодня спочатку не було пов’язане з розп’яттям Христа. Тільки в 325  році на Нікейському соборі, де були присутні представники всіх християнських церков, позначили головні правила святкування Великодня, багато з яких збереглися до наших днів. Із часом Пасха стала головним християнським святом.

Є й інша легенда, за якою назва «Великдень» з’явилася наприкінці першого тисячоліття з приходом на нашу землю християнства. Легенда говорить: «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, так світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розіп’яли Христа – дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів».

Великдень, або Пасха, для християн є одним із найважливіших свят, зі своїми традиціями і звичаями. Тому ми щиро вітаємо всіх із Світлим святом Воскресіння Христового й бажаємо добра, миру та злагоди в кожному домі.

 

Релігійне свято Вхід Господній до Єрусалима, яке також називають у народі Вербною неділею, щороку припадає на різні дати. Все тому, що воно прив'язане до святкування Великодня. Вербна неділя завжди святкується за тиждень до великого та світлого свята — Великодня або Воскресіння Господнього.

Події, з якими пов'язане свято Вхід Господній до Єрусалима (Вербна неділя), були описані у Святому Письмі. Саме цього дня Ісус Христос воскресив у Віфанії Лазаря, який помер кілька днів перед цим. Цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, що одразу рознесли звістку про диво до всіх куточків країни.

Тому коли Ісус Христос завітав до Єрусалима, люди вже знали про нього, сердечно вітали Спасителя, співали йому пісні, кидали під ноги пальмове гілля та квіти. Цей день настільки увійшов в пам'ять, що святкується донині.

Чому Вербна неділя так називається? Коли Ісуса Христа зустріли в Єрусалимі, йому під ноги кидали пальмові гілки, однак вони не ростуть на території нашої держави. Коли хрестили Київську Русь і принесли сюди православні свята, вирішили замінити гілля пальми на вербу, яка була ближчою нашим предкам. Саме завдяки вербі свято отримало свою назву "Вербна неділя", хоча офіційно воно називається Вхід Господній до Єрусалима.

 

Щороку 2 квітня, у день народження великого датського письменника й казкаря Ганса Крістіана Андерсена по всьому світі святкують Міжнародний день дитячої книги. 

Дитяча книга є однією з перший найважливіших сходинок до пізнання світу. Читаючи книгу, дитина розвиватиме мислення і уяву. Книга навчить співчувати та співпереживати, збагатить словниковий запас і дасть змогу з користю проводити час.

5 дитячих книг, які варто прочитати і дітям, і дорослим

1. Ганс Крістіан Андерсен. «Снігова королева»

Майже 200 років ця дивовижна казка зігріває мільйони дитячих сердець. Зворушлива історія про маленьку дівчинку Герду, яка вирушає на пошуки свого названого брата – це надзвичайно мудра й повчальна казка про відданість, вірність та любов.

2. Джоан Роулінг. Серія книг про Гаррі Поттера

Серія із семи книг про хлопчика-чарівника на ім’я Гаррі Поттер сколихнула увесь світ дитячої літератури. Це найвідоміша сучасна казка, котра зуміла відволікти дітей від телевізорів та гаджетів та повернути любов до читання. Усі сім книг переповнені чарівними пригодами Гаррі Поттера, які поступово стають все цікавішими, але, разом з тим, і небезпечнішими.

3. Льюіс Керролл. «Аліса в країні Див»

Цю книгу англійського письменника давно вважають класикою дитячої літератури. Вона розповідає про неймовірні пригоди дівчинки Аліси, котра потрапляє в уявний чарівний світ, де живуть незвичайні істоти. Білий кролик, Чеширський кіт, Капелюшник та багато інших стали культовими персонажами, яких неможливо забути.

4. Астрід Ліндгрен. «Пеппі Довгапанчоха»

Хто ж з нас не знає цієї дівчинки ― рудоволосої бунтарки, фантазерки й жартівниці? Пеппі ― дівчинка, яка має свою власну мавпочку й коня, живе без батьків, сама у своєму будинку і у світі цікавих подій та пригод. Вона ніколи не сидить на місці! Через свою непосидючість, активність та багату уяву Пеппі постійно потрапляє в кумедні ситуації та пригоди.

5. Роальд Дал. «Чарлі і шоколадна фабрика»

Це повість британського письменника, головним героєм якої є чемний та вихований хлопчик Чарлі Бакет. Він мешкає неподалік найбільшої шоколадної фабрики у світі разом зі своїми батьками та дідусями й бабусями. Все своє життя хлопчик мріє побувати на шоколадній фабриці, і одного дня йому випадає така можливість.

 

 

Щорічно 1 квітня відзначають Міжнародний день птахів, який проходить в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Саме 1 квітня 1906 р. була підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів.

День птахів – це не тільки річниця Конвенції, але і час прильоту пернатих із зимівель. За традицією в цей час в очікуванні пернатих розвішуються шпаківні та інші «пташині будиночки». Повернення птахів святкується також як прихід весни – ecolog-ua.com.

Вперше цей день як масове дитяче свято стали проводити в США. Організатором був вчитель з містечка в штаті Пенсільванія. Незабаром його підтримала одна з популярних газет «Пітсбурзька телеграфна хроніка», що почала популяризацію Дня птахів. Мета цієї акції – звернути увагу людства на проблеми збереження пташиного світу, адже вони стосуються всіх країн і континентів.

 

27 березня відзначається Міжнародний день театру

Згадки про перший театральний досвід датується 2500 роком до н. е. Перша театральна вистава відбулася в Єгипті. У давній Греції театр почав формуватися як мистецтво — встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також з’явилися інші театральні форми.

Український театр

Театральне мистецтво в Україні сягає корінням у сиву давнину і бере початок з фольклору. У веснянках, купальських та обжинкових піснях, у колядках та щедрівках, у весільних та похоронних обрядах наявні яскраві елементи лицедійства: слова, мелодії, танцю, пантоміми. Ще за часів Київської Русі скоморохи започаткували примітивний театр — потішні видовища на майданах і базарах. Пізніше, в XVII — XVIII ст., популяризаторами своєрідного театру були студенти Києво-Могилянської академії, які під час вакацій ставили інтермедійні вистави. Також широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток із соціально-побутовими перфомансами.

У 1795 році відкрився перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. У Києві перший стаціонарний театр з’явився у 1806 році, в Одесі — 1809, в Полтаві — 1810.

XIX століття ознаменувалося появою драматичних творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка. Українське акторське мистецтво, сам театр набрали виразних суспільно-громадських функцій, що сприяло піднесенню національної свідомості народу.

Підвалини саме українського театру заклав Марко Кропивницький, який створив «Театр корифеїв» — професійну театральну трупу. Він сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецьку, П. Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич-Карпинську.

 

Репертуар не був особливо широким («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» Івана Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка). Тож стало само собою зрозумілим, що потрібні нові твори, в яких би відчувався подих сучасності. Їхніми авторами стали Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, що одночасно були й драматургами, й режисерами, й акторами.

Театр завжди мав виключно важливе етичне і художнє значення, сприяв формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, — ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.

З нагоди Міжнародного дня театру пропонуємо здійснити віртуальну мандрівку оперними театрами України.

                     https://discover.ua/inspiration/virtualna-podorozh-opernimi-teatrami-ukrayini

  

 

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.

Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.

Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.

А люде виростуть. Умруть

Ще не зачатиє царята…

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

Сьогодні день народження Тараса Шевченка, українського поета, художника, мислителя, пророка.

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю пам’ятає і шанує людство. До славної когорти таких людей належить і Великий Кобзар українського народу – Тарас Григорович Шевченко. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя, – писав поет, – становить частинку історії моєї Батьківщини». Він пробуджував любов до України, ненависть до гнобителів, кликав сильних на подвиг, вселяв у слабких надію і віру. 

Народився Тарас Шевченко (1814-1861 рр.) в селі Моринці, що на Черкащині, в сім'ї кріпаків поміщика Павла Енгельгардта. Дуже рано хлопець залишився круглим сиротою. Подальша доля малого Шевченка – аж до викупу його з кріпацтва – була пов'язана з долею П.Енгельгардта та з Петербургом. У Петербурзі Т. Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком, з поетом Євгеном Гребінкою, а згодом – з Карлом Брюлловим і Василем Жуковським, які відіграли в житті Т. Шевченка надзвичайну роль, які викупили його з кріпацтва у 1838 р. за 2500 рублів. Того ж року Т. Шевченка зарахували учнем Академії мистецтв. Навчався він під керівництвом Карла Брюллова. А вже 18 квітня 1840 р. з'явилася перша збірка поезій – «Кобзар» – подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й у самосвідомості українського народу. Всього за життя Шевченко створив 235 поетичних творів: віршів, поем та балад, при цьому деякі з віршів поета мають декілька дуже відмінних один від одного варіантів, кожен з яких вважається окремим твором. 

У 40-х р. ХІХ ст. Т. Шевченко відвідував різні куточки України, але вже не як кріпак, а вільна людина. У 1846 р. Т. Шевченко долучився до «Кирило-Мефодіївського братства» – організації, що ставила собі за мету відродити в українців самосвідомість, гідність і визволитись з російського колоніалізму. На початку 50-х р. члени братства зазнали масових арештів. І Т.Г. Шевченко не був виключенням. Його арештували та засудили до служби рядовим в одному з Оренбурзьких корпусів. Також великому митцю заборонили малювати та писати.

Звільнення Т. Шевченко отримав аж через 10 р., проте йому заборонили проживати на рідній землі. Та не довго прожив Кобзар після заслання, 10 березня 1961 р. його не стало.

Могила Тараса Григоровича Шевченка знаходиться у Каневі на Чернечій горі, на Черкащині. Спочатку на могилі був простий курган з дубовим хрестом, який мав вигляд козацької могили. У липні 1884 р. завдяки зусиллям і коштам В. Тарновського та пожертвуванням на вершині гори було встановлено меморіальний хрест, вилитий з чавуну. Поруч збудували хатину, де організували «Тарасову світлицю», яка стала народним музеєм, присвяченим Тарасу Григоровичу. У 1939 р. було встановлено пам’ятник, який стоїть до наших днів. Автором цього пам’ятника є видатний український майстер Матвій Манізер.

Біля могили організовано Канівський державний музей-заповідник Т.Г. Шевченка, де зберігаються пам’ятки архітектури та меморіальних місць українського народу.

Нині Шевченків «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія для віруючих. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому українські селяни вчилися читати.

Слово українського поета-пророка, художника і мислителя Т.Г. Шевченка звучить в усіх куточках нашої планети, його твори видані багатомільйонними тиражами. Кожен, хто прилучається до поетичного слова Великого Кобзаря, черпає в ньому наснагу, як любити Україну, боротися за її волю та незалежність. Його заклик «борітеся – поборите!» – підтримує і надихає українських вояків боротися і визволяти Україну від російських окупантів.

Віддаючи шану пам’яті геніального сина України, наші співвітчизники в ці березневі дні з новою силою усвідомлюють велич духу і силу могутнього таланту Т.Г. Шевченка. Його життя назавжди залишається прикладом незламності людини, що присвятила себе благородній меті визволення від соціального і національного гніту свого народу, боротьбі за щастя всіх людей. 

 ТИЖДЕНЬ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ

Вибір професії,як і будь який вибір – це прийняття рішень при великій кількості альтернативних  варіантів та необхідності враховувати різноманітні фактори. Адже займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість, – одна з умов відчуття життєвої повноцінності.      

Традиційно, в лютому  місяці кожного навчального року, з метою підготовки та допомоги старшокласникам у виборі майбутньої професії в Благовіщенському ліцеї проходить тиждень професійної орієнтації. Завітали гості і до шкільної бібліотеки.

З учнями 9-Б класу проведено тренінг "Обираєш професію - обираєш долю", учні 10-х класів взяли участь у виховному заході "Формула успішного вибору професії "ХОЧУ - МОЖУ - ТРЕБА", а наші найстарші школярі ділилися своїми думками під час заходу "У світі професій".

 

 

14 лютого світова спільнота відзначає Міжнародний день дарування книги (International Book Giving Day). Це свято з’явилося у 2012 році та покликане об’єднати всіх, хто любить книги.

Започаткувала цей День засновниця сайту дитячої книги американка Еммі Бродмур. Якось один із її трьох синів здивувався, чому в календарі немає дня, призначеного для дарування книжок один одному. Так завдяки дитячій цікавості зародилася ініціатива. Еммі підтримали родичі, знайомі, колеги, друзі з соціальних мереж. І вже невдовзі добра справа розійшлася по світу. В Україні вона теж прижилася.

Мета Міжнародного дня дарування книг – надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу – бібліотеці, другу, членам родини. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання.

      Адже книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє правду, добро, любов; вона дасть нам відповіді на всі запитання і гарну пораду; навчить жити, любити і працювати заради щастя народу, заради самих себе і своїх рідних. Сьогодні без книги ми не можемо уявити своє життя, бо вона — постійний супутник, найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для малечі, і для школяра, і для зрілої, досвідченої людини. Недарма в народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає». Частіше заглядайте до скарбниці духовності — книг, з яких б'є невичерпне джерело мудрості.

10 химерних фактів про книги

1. Страх від того, що у вас не залишиться що почитати, називають абібліофобією.

2. До 18 століття в деяких бібліотеках книги прикріплювати до полиць ланцюгами. Вони були достатньо довгими, щоб відвідувачі могли комфортно читати, але не могли винести книгу з бібліотеки.

3. Найдовше надруковане речення належить французу Віктору Гюго. У його романі "Знедолені" є речення, що складається із 823 слів.

4. У японській мові існує слово «цундоку». Воно означає "накупити багато книг і не читати їх".

5. Найпопулярнішим літературним персонажем поки що залишається Шерлок Холмс. Він частіше за інших ставав героєм кіно і телесеріалів.

6. Приватна католицька школа в Нешвіллі (США) видалила зі своєї бібліотеки всі книги про Гаррі Поттера. Там заявили, що в них містяться "справжні прокляття і заклинання, які при читанні можуть викликати злих духів".

7. Першою написаною книгою на друкарській машинці були «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена. Сам автор книги був не у захваті від машинки.

8. Неконтрольоване бажання постійно нюхати старі книги, і отримувати від цього задоволення  називають «бібліосмією».

9. Британські вчені з університету Сассексу довели, що читання заспокоює краще, ніж прослуховування музики, прогулянка чи чашка гарячого чаю. Для того, щоб зменшити стрес, достатньо лише шести хвилин зосередженого читання. За це час скорочується серцебиття та полегшується м’язова напруга.

10. Писати трилогію "Володар перснів" було для Дж. Р. Р. Толкіна виснажливо. 1200 сторінок він набирав двома пальцями. Інакше не вмів.